Різдвяні свята, певно, найулюбленіша пора для дітей і дорослих, бо, починаючи від святкування Святого Миколая й до Водохреща, діти отримують від батьків, родичів і знайомих різноманітні дарунки і багато солодощів. Різдвяні традиції святкування і досі живуть у селах України.

   Колядки і щедрівки розрізняються за приуроченістю і за часом виконання: колядки виконуються у Різдвяний час (виконувалися хлопчиками або чоловіками), а щедрівки – під Новий рік і, як у Західній Україні, на Водохреща (традиційно виконувалися дівчатками і жінками).

   Колядки – це гімн. Церковні колядки – гімн Христові, оспівування його народження і донесення цієї доброї новини усім на землі (і кожній родині зокрема), а народні колядки – небіблійні дохристиянські передання про сотворіння світу, героїчний епос Давньої Русі і визвольної боротьби українців проти татар, турків і поляків.

   Щедрівки – це обрядові пісні, що віншують родину (господаря і господиню, їхніх дітей, парубка чи дівчину) у контексті з їхнім статусом побожної християнської родини. Щедрівки були колись, як і веснянки, частиною поганського новорічного святкування, коли пращури-язичники славили природу, закликали весну. Та коли українці навернулися до християнства, вони змінилися на такі, які ми чуємо нині.

***

Коляд, коляд, колядниця,

Добра з медом паляниця,

А без меду не така,

Дайте, тітко, пирога.

Як не дасте пирога,

Візьму бика за рога,

Поведу на торжок,

Куплю собі пиріжок.

***

Коляд, коляд, колядниця,

Добра з медом паляниця,

А без меду не така,

Дайте, дядьку, п'ятака.

Одчиняйте скриньку

Та давайте сливку.

Одчиняйте сундучок

Та давайте п'ятачок.

***

Щедрик ведрик,

Дайте вареник,

Грудочку кашки,

Кільце ковбаски,

Ще того мало

Дайте ще сала;

Ще того трішки

Дайте лепішки;

Або дайте ковбасу,

Я до дому понесу,

А як дасте кишку,

То з'їм в затишку!

***

Щедрик, ведрик,

Дайте вареник,

Грудочку кашки,

Кільце ковбаски!

Батько сварився,

Щоб не барився.

Мати казала,

Щоб кусок сала...

Короткі свитки,

Померзли литки.

Добривечір!